Афантазія — це нездатність свідомо створювати уявні образи. Коли людину з афантазією просять уявити щось — пляж, яблуко, обличчя коханої людини, — вона не бачить жодної внутрішньої картинки, хоча знає все про цей об'єкт. Назву було дано у 2015 році командою професора Адама Земана з Ексетерського університету. Це нормальна варіація роботи людського мозку, а не розлад, і вона спостерігається приблизно у 1–4% людей.

Тест натхненний Опитувальником яскравості візуальних образів (VVIQ), стандартним дослідницьким інструментом для вимірювання уявних образів. Він просить вас заплющити очі та уявити 12 повсякденних сцен — обличчя, пейзажі, об'єкти та рух, — а потім оцінити яскравість кожного образу, від «так само чітко, як бачити насправді» до «жодного образу». Ваші відповіді оцінюються за чотирма категоріями: афантазія, слабке уявлення (гіпофантазія), типове або гіперфантазія.

Ні. Це інструмент для саморефлексії, а не клінічний діагноз. Афантазія — це не медичний стан з офіційним діагностичним тестом, а риса, що визначається шляхом самозвіту про яскравість уявних образів, що й вимірює цей тест. Він може чітко вказати на ваше місце на спектрі уявлення та дати вам правильну термінологію для вашого досвіду, але не замінює консультації з дослідником або клініцистом, якщо у вас є занепокоєння.

Ні. Афантазія — це нормальна варіація когнітивних функцій, а не дефіцит чи інвалідність. Більшість людей з афантазією живуть повноцінним життям, мають міцну пам'ять та багате мислення — вони просто мислять більше поняттями, словами чи просторовими зв'язками, а не картинками. Деякі дослідження навіть вказують на переваги, такі як менша кількість нав'язливих образів та менше зациклення на тривожних візуальних спогадах. Серед відомих людей з афантазією — Ед Кетмелл з Pixar та творець Firefox Блейк Росс.